Portrait stories is a series of little photoshoots and interviews with people who interest me and can inspire others. As simple as that.
(переклад на українську буде скоро)
Portrait stories це серія невелеких фотосесій з інтерв'ю людей, які мені цікаві і які можуть надихнути інших. Ось так просто.
Varvara Karpenko was kind enough to meet me at 9 am, when she and her family came to Ukraine after almost a year living abroad. Her son was sitting beside her watching cartoons.
I bumped into Varya online somehow through friend's friends pages, and then followed her on Instagram, right at the time when she with her husband and 5 month old son Lev moved from Kyiv to Germany.
I don't remember planing an interview or as I call it 'coffee-and-shoot' meeting as smoothly as it was with Varya. I felt that easiness even before we met and was certain of it afterwards.
'My husband was proposed a job in Berlin, so in a month or so our documents were ready and we moved'.
At first it was hard, of course, explains Varya, as all the friends and relatives stayed in Ukraine and she had to be with her son all the time. But some time they joined a christian church in Berlin and found true friends there.
“I don't mind leaving Lev in our friends' care and going for a date with my mate now”.
“Berlin is an international city, so everyone speaks English there.” Also it is a city where you don't need personal transport. Varya's family travels with bicycles, and if they need they can cheaply rent a car.
"People don't talk about material world as much as in our country. And it attracts me."
What striked me from Varya's stories is that she is not after having a house or a car. “It just complicates life, as you can't take anything with you when you die.”
“What I like about Germany is the amount of opportunities it has. The environment there gives you to understand that it's never late to try something new.”
Varya is 23, and is thinking about entering Humboldt University,which is considered to be the best universities in Germany, to pursue master’s degree as psychologist.
Check Varya's website http://www.purepuremint.com/
Зі сторони Варі було дуже мило зустрітися зі мною о 9 ранкуу Києві. В той час її сім'я приїхала в Україну вперше після року життя за кордоном. Її син Лев сидів збоку і дивився мультики.
Я натрапила на Варю онлайн через сторінки друзів друзів, а потім підписалася на її Instagram в той час, коли вона зі своїм чоловіком і п'ятирічним сином переїжджали до Німеччини.
Мені ніколи не було так легко домовитися про інтерв'ю, або як я їх називаю «зустріч на каву і зйомку», як з Варею. Цю легкість можна було відчути до, і переконатися після.
«Моєму чоловікові запропонували роботу в Німеччині, приблизно через місяць наші документи були готові і ми переїхали».
«Моєму чоловікові запропонували роботу в Німеччині, приблизно через місяць наші документи були готові і ми переїхали».
«Спочатку було складно, тому що всі друзі і родичі залишилися в Україні, і мені потрібно було завжди бути з сином.»
З часом її сім'я приєдналася до християнської церкви і там вони знайшли друзів.
«Мені не складно зараз залишити Лева на друзів, і піти з чоловіком на побачення».
«Мені не складно зараз залишити Лева на друзів, і піти з чоловіком на побачення».
«Берлін це інтернаціональне місто, всі говорять англійською». А ще це місто, де не потрібен особистий транспорт, розповідає Варя. Вони з сім'єю подорожують на велосипедах, а при потребі можна дешево орендувати машину.
«Люди менше говорять про матеріальне тут. І мені це дуже подобатися ».
Що мене вразило в оповіді Вари, так це те, що вона не мріє про особистому будинку або машину.
«Це тільки робить життя важчи, тому що ви все одно нічого не візьмете з собою, коли вас не стане».
«Що мені подобатися в Німеччині, так це можливості, які вона пропонує. Все навколо говорить тобі, що ніколи не пізно спробувати ».
Варі 23 роки, вона готується вступ до Університету Гумбольдта, який вважається найкращим університетом в Європі, щоб отримати магістра психології.
Мені не хотілося прощатися, бо дуже рідко можна зустріти людей, з якими у тебе повністю збігається світогляд, і від яких багато чому можна навчитися. Здається, що сам Бог посилає мені людей, щоб сказати: «Не бійся робити те, до чого прагне твоє серце».
