The typography-calligraphy exhibition of Oleksiy Chekal:
"Typographic elegy or nonsense verse and another tangle"
Wystawa afiszy typograficzno-kaligraficznych Oleksija Chekala:
"Typograficzna elegia albo nonsens wers i inna plątanina".
W starym filmie Baron von Munchausen powiedział, że: „najgłupsze rzeczy na świecie są wykonane w najbardziej inteligentnym wyrazie”.
Absurd, plątanina, nonsens, gra słów - nie tylko wywołują uśmiech, ale także sprawiają, że świat stał się bardziej żywy. Oleksii Chekal w wystawie „Typograficzna elegia albo nonsens wers i inna plątanina” zebrał ulubionych poetów z różnych krajów, którzy tworzyli niezwykłe zestawienia liter i słów: Edward Lear, Jonathan Swift, Lewis Carroll, Samuel Beckett, Geo Szkurupij, Mychajło Semenko, Daniil Harms, Aleksander Wwiedienski, Wielimir Chlebnikow, Hans Arp, Tadeusz Peiper i inni. Ich wersy nie zawsze są czystą zabawą językową, często są wielowarstwowe i każdy może je zobaczyć w innym sensie.
W przygotowanych na wystawę afiszach za pomocą typografii i kaligrafii Oleksii podejmuje kontynuację eksperymentów dadaistów, absurdystów, futurystów i OBERIU (Stowarzyszenie Sztuki Realnej). Jest to bardzo ciekawa mieszanina starych technik (druku typograficznego, kaligrafii) i współczesnej postmodernistycznej myśli.
Типографічно-каліграфічна виставка Олексія Чекаля
W starym filmie Baron von Munchausen powiedział, że: „najgłupsze rzeczy na świecie są wykonane w najbardziej inteligentnym wyrazie”.
Absurd, plątanina, nonsens, gra słów - nie tylko wywołują uśmiech, ale także sprawiają, że świat stał się bardziej żywy. Oleksii Chekal w wystawie „Typograficzna elegia albo nonsens wers i inna plątanina” zebrał ulubionych poetów z różnych krajów, którzy tworzyli niezwykłe zestawienia liter i słów: Edward Lear, Jonathan Swift, Lewis Carroll, Samuel Beckett, Geo Szkurupij, Mychajło Semenko, Daniil Harms, Aleksander Wwiedienski, Wielimir Chlebnikow, Hans Arp, Tadeusz Peiper i inni. Ich wersy nie zawsze są czystą zabawą językową, często są wielowarstwowe i każdy może je zobaczyć w innym sensie.
W przygotowanych na wystawę afiszach za pomocą typografii i kaligrafii Oleksii podejmuje kontynuację eksperymentów dadaistów, absurdystów, futurystów i OBERIU (Stowarzyszenie Sztuki Realnej). Jest to bardzo ciekawa mieszanina starych technik (druku typograficznego, kaligrafii) i współczesnej postmodernistycznej myśli.
Типографічно-каліграфічна виставка Олексія Чекаля
"Типографічна елегія або поезія абсурду та інша плутанина"
У одному старому фільмі, якось барон фон Мюнхгаузен сказав, що «найдурніші речі в світі зроблені з найбільш розумним виразом обличчя.»
Абсурд, плутанина, нонсенс, каламбур - не тільки викликають посмішку, але й роблять світ яскравішим. Олексій Чекаль у виставці «Друкарська елегія або нонсенс-вірші та інша плутанина» зібрав улюблених поетів з різних країн, які чудово плутали літери та слова: Едвард Лір, Джонатан Свіфт, Льюїс Керролл, Семюел Беккет, Ґео Шкурупій, Михайль Семенко, Даниїл Хармс, Олександр Введенський, Велимир Хлєбніков, Трістан Тзара, Ханс Арп, Тадеуш Пейпер та інші. Ці твори багатошарові і кожен може побачити в них свій сенс.
У підготовлених до виставки плакатах з допомогою друкарні "Dom Słów – Izba Drukarstwa" та завдяки каліграфії, Олексій продовжує експерименти дадаїстів, абсурдістів, футуристів і ОБЕРІУтів. Це дуже цікава дизайнерська суміш старих методів (високий друк, каліграфія) і сучасної постмодерної думки.
Абсурд, плутанина, нонсенс, каламбур - не тільки викликають посмішку, але й роблять світ яскравішим. Олексій Чекаль у виставці «Друкарська елегія або нонсенс-вірші та інша плутанина» зібрав улюблених поетів з різних країн, які чудово плутали літери та слова: Едвард Лір, Джонатан Свіфт, Льюїс Керролл, Семюел Беккет, Ґео Шкурупій, Михайль Семенко, Даниїл Хармс, Олександр Введенський, Велимир Хлєбніков, Трістан Тзара, Ханс Арп, Тадеуш Пейпер та інші. Ці твори багатошарові і кожен може побачити в них свій сенс.
У підготовлених до виставки плакатах з допомогою друкарні "Dom Słów – Izba Drukarstwa" та завдяки каліграфії, Олексій продовжує експерименти дадаїстів, абсурдістів, футуристів і ОБЕРІУтів. Це дуже цікава дизайнерська суміш старих методів (високий друк, каліграфія) і сучасної постмодерної думки.
Ґео Шкурупій (1903 - 1937)
geo O ge
ego
geo Wkurupij
geometr i
ya
geograf i
ya
geo
log i ya ego
evropA frik
siA
merik AvstraliA
geo O ge ego
Geo Wkurupij
A V T O P O R T R E T
ego
geo Wkurupij
geometr i
ya
geograf i
ya
geo
log i ya ego
evropA frik
siA
merik AvstraliA
geo O ge ego
Geo Wkurupij
A V T O P O R T R E T
An ancient Jewish prayer:
May Michael be at my right hand and Gabriel at my left before me Uriel
behind me Raphael and above my head the Divine Presence:
מימיני מיכאל ומשמאלי גבריאל ומלפני אוריאל ומאחורי רפאל מעל ראשי שכינת אל
Prayers in a futuristic style, change orientation in the space.
Даниил Иванович Хармс (1905 - 1942)
Ноты вижу
вижу мрак
вижу лилию дурак
сердце кокус
впрочем нет
мир не фокус
впрочем да
1933
Даниил Иванович Хармс (1905 - 1942)
The Prayer before Sleep
March 28, 1931, 7 in the evening
March 28, 1931, 7 in the evening
"Oh Lord, amid the light of day
I've been overcome by sloth.
Permit me to lie down and sleep, oh Lord,
And, while I slumber, fill me oh Lord
with Thy might.
I desire great knowledge,
but no man and no book shall give me this.
Only Thou shalt enlighten me
by way of my verse.
Awake me strong for the battle with meanings,
Quick-in directing the words,
and diligent in Praise of thy Name
for centuries to come."
I've been overcome by sloth.
Permit me to lie down and sleep, oh Lord,
And, while I slumber, fill me oh Lord
with Thy might.
I desire great knowledge,
but no man and no book shall give me this.
Only Thou shalt enlighten me
by way of my verse.
Awake me strong for the battle with meanings,
Quick-in directing the words,
and diligent in Praise of thy Name
for centuries to come."
Lewis Carroll (1832 -1898)
The mysterious question Mad Hatter from "Alice in Wonderland" —
«Why is a raven like a writing desk?»
Samuel Beckett (1906 – 1989)
Go where never before
No sooner there than there always
No matter where never before
No sooner there than there always
Hans Arp (1887 – 1966)
l’humour c’est l’eau de l’au-delá mélée au vin d’ici bas
Edward Lear (1812 - 1888)
S was once a little snake,
Snakey,
Bakey,
Kakey,
Sakey,
In a jungel, Little snake!
Snakey,
Bakey,
Kakey,
Sakey,
In a jungel, Little snake!
Guillaume Apollinaire (1880 - 1918)
Cet arbrisseau qui se prépare à fructifier te ressemble
Jonathan Swift (1667 - 1745)
He was a bold man that first ate an oyster
Михайль Семенко (1892 - 1937)
Скумбрія
синій кінець
корзиною прожектор
берег
морська капуста
динею
густо.
Александр Введенский (1904 – 1941)
Элегия
ЭЛЕГИЯ
Так сочинилась мной элегия
о том, как ехал на телеге я.
о том, как ехал на телеге я.
Осматривая гор вершины,
их бесконечные аршины,
вином налитые кувшины,
весь мир, как снег, прекрасный,
я видел горные потоки,
я видел бури взор жестокий,
и ветер мирный и высокий,
и смерти час напрасный.
их бесконечные аршины,
вином налитые кувшины,
весь мир, как снег, прекрасный,
я видел горные потоки,
я видел бури взор жестокий,
и ветер мирный и высокий,
и смерти час напрасный.
Вот воин, плавая навагой,
наполнен важною отвагой,
с морской волнующейся влагой
вступает в бой неравный.
Вот конь в могучие ладони
кладет огонь лихой погони,
и пляшут сумрачные кони
в руке травы державной.
наполнен важною отвагой,
с морской волнующейся влагой
вступает в бой неравный.
Вот конь в могучие ладони
кладет огонь лихой погони,
и пляшут сумрачные кони
в руке травы державной.
Где лес глядит в полей просторы,
в ночей неслышные уборы,
а мы глядим в окно без шторы
на свет звезды бездушной,
в пустом сомненье сердце прячем,
а в ночь не спим томимся плачем,
мы ничего почти не значим,
мы жизни ждем послушной.
в ночей неслышные уборы,
а мы глядим в окно без шторы
на свет звезды бездушной,
в пустом сомненье сердце прячем,
а в ночь не спим томимся плачем,
мы ничего почти не значим,
мы жизни ждем послушной.
Нам восхищенье неизвестно,
нам туго, пасмурно и тесно,
мы друга предаем бесчестно
и Бог нам не владыка.
Цветок несчастья мы взрастили,
мы нас самим себе простили,
нам, тем кто как зола остыли,
милей орла гвоздика.
нам туго, пасмурно и тесно,
мы друга предаем бесчестно
и Бог нам не владыка.
Цветок несчастья мы взрастили,
мы нас самим себе простили,
нам, тем кто как зола остыли,
милей орла гвоздика.
Я с завистью гляжу на зверя,
ни мыслям, ни делам не веря,
умов произошла потеря,
бороться нет причины.
Мы все воспримем как паденье,
и день и тень и сновиденье,
и даже музыки гуденье
не избежит пучины.
ни мыслям, ни делам не веря,
умов произошла потеря,
бороться нет причины.
Мы все воспримем как паденье,
и день и тень и сновиденье,
и даже музыки гуденье
не избежит пучины.
В морском прибое беспокойном,
в песке пустынном и нестройном
и в женском теле непристойном
отрады не нашли мы.
Беспечную забыли трезвость,
воспели смерть, воспели мерзость,
воспоминанье мним как дерзость,
за то мы и палимы.
в песке пустынном и нестройном
и в женском теле непристойном
отрады не нашли мы.
Беспечную забыли трезвость,
воспели смерть, воспели мерзость,
воспоминанье мним как дерзость,
за то мы и палимы.
Летят божественные птицы,
их развеваются косицы,
халаты их блестят как спицы,
в полете нет пощады.
Они отсчитывают время,
Они испытывают бремя,
пускай бренчит пустое стремя -
сходить с ума не надо.
их развеваются косицы,
халаты их блестят как спицы,
в полете нет пощады.
Они отсчитывают время,
Они испытывают бремя,
пускай бренчит пустое стремя -
сходить с ума не надо.
Пусть мчится в путь ручей хрустальный,
пусть рысью конь спешит зеркальный,
вдыхая воздух музыкальный -
вдыхаешь ты и тленье.
Возница хилый и сварливый,
в последний час зари сонливой,
гони, гони возок ленивый -
лети без промедленья.
пусть рысью конь спешит зеркальный,
вдыхая воздух музыкальный -
вдыхаешь ты и тленье.
Возница хилый и сварливый,
в последний час зари сонливой,
гони, гони возок ленивый -
лети без промедленья.
Не плещут лебеди крылами
над пиршественными столами,
совместно с медными орлами
в рог не трубят победный.
Исчезнувшее вдохновенье
теперь приходит на мгновенье,
на смерть, на смерть держи равненье
певец и всадник бедный.
над пиршественными столами,
совместно с медными орлами
в рог не трубят победный.
Исчезнувшее вдохновенье
теперь приходит на мгновенье,
на смерть, на смерть держи равненье
певец и всадник бедный.
1940
