• Add to Collection
  • About

    About

    The First Autumn 2013 Collage
    Published:
 
  The "First Autumn" is a tale about a small badger cub named Dahs who tried to understand why the arrival of autumn changes everything around and what or who "the Fall" is.
 
  This story is about childhood and curious child, naive, but important issues that arise in the mind of the little hero. The main idea of this tale is about the searching of answers and truth and a discovering a world around, the importance of family and on the way to maturity.
 
  Illustrations are executed in a mixed collage technique. Actions take place on the background of meadows and forests, which gradually change color from green summer to purple autumn palette. Sometimes the action moves from the ground into burrows. The Sky and burrows alter their tone from morning till dark night, the time when little hero is finaly come back to his family. According to the situations the size of the main character changes: sometimes children feel equal to adults, or be too small or giant. Text is placed on the various elements of the illustrations: the glades, caves, sky, sometimes it is underneath, each sheet contains tiny hidden booklet.
 One important thing i want to introduce is that "First Autumn" was written by me and Antony Slatvinsky. I guess this collaboration will be a great debut and step into future of creating books and stories for children like this.
 So we will be appreciate if you will share it and spread around. In addition it was written on our native ukrainian language, so if you really need a translation please write a feedback.
 We guess that we work hard for something special - for our little readers or even mature. Thank you for attention and your support. It's very important for us.
 Stay with us and enjoy our story.
  Мешкало у величезному лісі маленьке борсученя, звали його Дахс. Так би мовити Дахс був справжнісіньким борсуком:  не завжди уважний та чемний, часто бешкетував. І завжди витівки ті різноманітні вилазили йому боком. І не лише йому. А й всім, хто був поряд. Не дивлячись на це, він залишався невгамовним і ніколи не сумував. Він обожнював свою величезну нору, братів та сестер, а ще дужче тата і маму.
  Сміливий малий, але ще так мало знав про світ, що оточує його. Він лише бавився в норі, грів животик на сонячній галявині та грався з друзями.
  Але надходила осінь, листя почало жовкнути, а наш маленький герой не міг зрозуміти: чому сонце ховається раніше? Чому стає холодно? Хто цим керує?
  З кожним днем небо сірішало. Ліс і галявина поступово змінювали свій зовнішній вигляд. Це було дивним для Дахса, адже це була його перша осінь. Цілими днями він ходив і бурмотів собі під носа ті самі запитання: чому зелена галявина втрачає свій колір? невже вона зникає? навіщо батьки настелили купу трави у норі? що воно діється?
Проте він не хотів нікого обтяжувати своїми питаннями, аж поки сильні вітри не дійшли до його лісу. Дахс вагався, але вирішив нічого не питати у батьків, бо були вони занадто заклопотані. Якраз з тієї пори, як питання засіли у його малій голові. Він почав бігати від галявини до галявини, шукаючи сусідів, щоб допомогли йому знайти відповіді, бо питання були занадто надокучливими.
  Завітав до кабана, той саме складав картоплю для зимівлі.
- Доброго дня, пане Кабан! Чи можна запитати дещо?
- Доброго і тобі, малий бешкетник. Чим же можу тобі допомогти?
- Такі питання мене турбують: чому стає холодно? чому сонце ховається від нашого лісу так рано? хто цим керує? навіщо це йому? чи ж є в нього помічники? а вони добрі чи злі?
- Охохохо!такий малий, а вже такі складні питання задаєш, - засміявся кабан.- Це Осінь всім керує!
- А хто цей осінь? Він злий?- Дахс злякався незнайомому слову “Осінь” і заліз під кошик.-Мабуть страшний цей Осінь, адже все втрачає свій зелений колір. А холодні вітри з дощами, мабуть, його вірні слуги?
- Ой малий, це вона, а не він. Вона готує всіх до приходу зими. Осінь не зла, то Зима може трохи люта...– задумався Кабан. – Йди краще матері допоможи, а не дурниці в голову забиваєш. Більше нічого тобі сказати не можу. Вже як сіль в оці. Йди вже, а то осінь дожене тебе і станеш її слугою. Будеш листя з дерев знімати!
  Борсученя злякалося і чимдуж вистрибнуло з-під кошика, розсипавши пану Кабану всю картоплю, котру той збирав мало не цілий день. Кабан кричав, погрожував за картоплю. Казав, що матері розповість! Але Дахс не чув, в його голові намалювався образ страшної Осені і ще більш лютої Зими. Він тікав. Бо ніяк не подобалася йому перспектива зтрушування листя з дерев! А питань ставало ще більше.
  Так нічого не зрозумівши, вповільнивши ходу Дахс натрапив на галявину де мешкала пані Лисиця. Вона саме прикрашала вхід до нори першим жовтим листям. Вона була ще та бунтарка. Тому і подумав Дахс, що Лисиця не боїться Осінь і зможе йому допомогти.
- Доброго дня, пані Лисиця! Я до вас у справі, маю деякі питання, - і розказав усе, що його цікавило.
- Розумієш, Дахс, коли Осінь починає всім керувати, ліс готується до сплячки. А те, що дерева змінюють свій колір, одягають золоту крону – то знак пошани Осені. Мати природа так влаштувала, що після літнього відпочику, буйного зростання всього живого, землі потрібно відпочити, а нам попрацювати, щоб потім зануритися в сон, набратися нових сил. Що правда не всі сплять. Є ті, хто вшановує Зиму.
_ А що таке пошана? А природа, то мама Осені? А чи можна не спати? І що за це буде?Хто такий Зиму?
  Борсученя не могло вгамуватись, воно зовсім заплуталося.
- Досить питань, подивись краще, як гарно прикрашена моя оселя.
- Дійсно гарно.- Дахс підійшов ближче. Питання кружляли, як птахи, в його голові і він так задумався, що зірвав всі лисицині гірлянди! і заплутавшись в них,  закотився до її нори. Пані Лисиця розізлилася, завила нестерпним голосом проганяючи Дахса зі своєї оселі.
-Геть знахабнів! Біжи! А то будеш цілий вік листя мені збирати на гірлянди. Бідні мої прикраси, ви вже ні на що не схожі...
  А Дахс знову тікав. А згадавши насторогу про збирання листя, вже ледь не подумав, що пані Лисиця і є Осінь. Бо навіщо тоді їй те листя? Не міг зрозуміти, чому ж тоді її не називають  власним ім’ям? Чому все так втаємничено?
  Наткнувшись на пана Лося, закидав його запитаннями так само. Але Лось був не в гуморі і одразу дав одкоша малому. Дахс засмутився, що не знайшов відповідей, а лише нові питання. Понуривши голову він брів, не дивлячись під лапи.
  Втомившись сів посеред шляху. Раптом почув тихе голосіння – виявилося, що він перекрив шлях цілій процесії жуків, що йшли до велетенського грабу. Там під корою вони спали до весни. Жуки дещо пояснили малому борсученяті, яке виглядало величезним навіть якщо зібрати до купи всю ту комашину команду. Пояснили, що пані Лисиця – ніяка не Осінь. Що необхідно ховатися від холоду. І так було завжди, додали вони. Запросили його подивитись на їхнє сховище. дахс погодився, лише не міг второпати, як він і вся його родина(а особливо могутній батько) зможуть сховатись під корою дерева, як добродії жуки. А комахи малі швидко побажавши борсученяті теплої осені та м’якої зими сховалися в щілинах дерева.
 Дахс дивився на дерево, де стільки жителів. Збирався дощ і вечоріло. Зверху на нього дивилась Сова.
- Ух-ух! Малий Дахсе, знайшов у кого про осінь питати. Тебе всі тільки заплутують. Питав би краще у більш освічених осіб. Та й ніч надходить, твоя мати вже хвилюється. Це ж скільки часу втрачено?!
- Доброго вечора, пані Сова. Дякую за пораду. Бігтиму додому.
- Але ж я з радістю відповім на всі твої питання, малий...
  Але її слова не долинули до нього. Він стрімголов біг до своєї родини. Сова обурилась, то ж вона себе мала на увазі, коли казала про освічених осіб.
- Бач який малий. Нічого не розуміє, - і  полетіла на полювання.
  Всі дуже зраділи Дахсові, адже нервували цілий день, де їх клумочок щастя зник, бешкетник малий. Дізнавшись, що Дахс намагався знайти відповіді на важкі запитання ніхто не сварився. Мати обійняла його і міцно притиснула до себе. Дахс тепер чекав відповідей від неї.
- Я розповім тобі все, що знаю любий Дахсе, тобі потрібно бути уважнішим. Ти народився весною, під промінням сонця. Ти не знав клопоту, маленький, тільки грався та бешкетував. Завтра я тобі все розповім: про природу, про осінь, про зиму. А згодом ти побачиш все на власні очі, тобі відкриється багато таємниць. І якщо будеш уважно мене слухати, будеш старанним, то виростеш могутнім, як твій батько. Ти, мабуть, бачив, що поки листя жовте і не падає, ми збираємо ягоди, гриби та горішки. Бо якщо все листя опаде, нам буде важко щось знайти. А до приходу зими ми повинні поїсти вдосталь корисної їжі, а зараз лягай спати маленький. Завтра допоможеш запасатися.
- А чи багато ягід потрібно?- Дахс намагався сформулювати ще з десяток питань, але втомлений заснув у матері на руках. І снилося йому, як він збирає осінні дари... Але не картоплю до кошика Кабана, не листя для лисиці, а ягоди для своєї родини.