Новий церемоніальний зал на Янівському кладовищі є доповненням ансамблю його вхідної групи. До його складу входять споруди, що були збудовані у різні часи: стара будівля адміністрації, господарські будівлі, а також брама кладовища з колоною “Ліхтар померлих”. Нова будівля покликана доповнити цей комплекс. Проект також пропонує впорядкувати площу, з якої розходяться алеї кладовища, та побудувати на ній півкруглу в плані стіну колумбарію.
Нова будівля розміщується на місці аварійної побутової будівлі вздовж проходу на цвинтар та примикає до дво-поверхової адміністративно-господарської будівлі, яку пропонується реконструювати. З боку площі, до основного об‘єму прибудовано магазин ритуальних товарів. Будівлі влаштовані таким чином, щоб забезпечити проїзд спецтранспорту на господарське подвір‘я.
Siteplan
Elevations
The Lobby
Section 1
Section 2
The Chapel
Церемоніальний зал: простір, висота, і світло
Будівля церемоніального залу на Янівському кладовищі не має прив‘язки до жодної з релігій. У той же час, це не применшує її духовного значення, адже її функція - місце для прощання з померлими. Це будівля для духовних потреб. Саме тому, вона запозичує певні архітектурні засоби вираження, притаманні храмам.
Перш за все - це масштаб. Будівля заввишки 18 м повинна стати домінантою в околиці. Перебуваючи всередині, людина повинна відчувати власну незначущість у порівнянні зі світом духовним, у який вірить більшість, і в який відправлятимуть померлих у цій будівлі.
Світло - це ще одна ознака храму. Всередині церемоніального залу ми не матимемо вигляду з вікна. Прямі сонячні промені не сягатимуть рівня де перебуватимуть люди. Світло потрапляє через верхні світлові ліхтарі у “світлову камеру” в якій відбившись від стін, розсіюватиметься донизу на рівень людини. “Світлова камера” - це верхня 1/3 об’єму церемоніального залу. В екстер’єрі, вона відділена тонким стрічковим горизонтальним вікном немов здіймаючись над основним об’ємом. В інтер’єрі, світлова камера знаходиться вище серії ригелів і балок, які крім конструктивних, мають ще функцію розділення простору.
Більш локальною, українською, ознакою храму, є тридільність простору і формування його частин по поздовжній осі. Саме тому, в плані будівля має пропорцію 1 до 3. Велетенські залізобетонні затули можуть розділити інтер‘єр на три частини за потреби.
Основною мовою тут є простір, висота, і світло. Більше в інтер‘єрі залу не повинно бути нічого, крім білих тинькованих стін. Для проведення церемоній у тому чи іншому релігійному обряді, окремо зберігатиметься необхідна мобільна атрибутика.
1-st Floor Plan
2-nd Floor Plan
Матеріали: каркас із залізобетону, стіни із цегли, все чого торкається рука - із дерева.
Основний об‘єм церемоніального залу розміщується із відступом від існуючої адміністративно-господарської будівлі, щоб уникнути небажаного просідання. Конструктивна схема - це залізобетонний каркас із чотирьох поперечних ребер, перев’язаних між собою на рівні склепіння. За зразком готичної архітектури, проміжки між ребрами мають цегляне заповнення.
Цегла є головним матеріалом для огородження та облицювання з кількох причин. По-перше, це традиційний матеріал, а по-друге, будівлі вхідної групи Янівського кладовища виконані із виразним цегляним муруванням у різні періоди. Продовжуючи цей дух місця, нова будівля стане представником нового покоління і доповнить “руде” сімейство будівель на вході кладовища. Для стін спеціально обрано “фламанський” тип мурування, який матиме декоративне ще й значення, дозволяючи виконати як суцільні глухі стіни, так і легкі напівпрозорі огородження зі щілинами між цеглинами. Для мурування фасадів необхідно використовувати традиційну теракотову фасадну цеглу, 5% якої повинна становити перепалені та недопалені цеглини. Таким чином можна добитися динамічного малюнку на фасаді.
Усі дверні ручки, поручні, та місця для сидіння - все чого торкатиметься рука, буде виконано із деревини. Це теплий, м‘який та приємний на дотик матеріал.
Поруч із будівлею при вході знаходиться два дорослих дерева, які слід зберегти. Ці дерева, є повнорозмірнимим і створюють затишну тінь при вході на кладовище. Вони, також мають естетичне значення для загальної композиції. Оскільки стара будівля, яку пропонується демонтувати, сьогодні знаходиться навіть ближче до дерев ніж проектована, можна вважати, що їх коренева система є вже сформованою в таких умовах і здатна пережити будівництво. До існуючих дерев та до їх коренів слід ставитися з особливою увагою.
Ці два дерева пропонується не лише зберегти, а й залучити до просторової концепції. Дерево, що розташоване поруч із входом у магазин оточується круглою лавою, де можна відпочити або почекати поки ваш супутник зробить покупку в магазині, роздивляючись при цьому, що відбувається на площі. Дерево, яке розташоване поруч із входом у вестибюль, з двох сторін оточене декоративним муром з отворами між цеглинами. Це створює мікро-простір, закриваючи сам вхід, і створюючи напів-інтимну обстановку де можна відпочити на самоті. Таким чином, сидіння біля одного дерева орієнтовано назовні, а сидіння біля іншого - всередину.
Зовнішнє і внутрішнє середовище контрастує між собою. Будівля із зовні - це руда цегла, притаманна навколишньому дещо брутальному середовищу промислових підприємств та залізниці, що розташовані неподалік. Всередині - це ізоляція у білому, наповненому світлом інтровертному просторі.
