Хто ти за освітою?
За першою освітою я – економіст з праці, а за другою – вчитель англійської мови та іноземної літератури.
Як ти обирала фах? Про яку професію мріяла з дитинства?
З дитинства мріяла стати вчителем, навіть з ляльками грала в уявну "школу". Але коли почала вибирати майбутній фах, зрозуміла, що не знаю який саме предмет хотіла б викладати.
Через цю невизначеність вирішила обрати іншу професію, яка теж передбачає роботу з людьми. Після закінчення магістратури та здобуття кваліфікації економіста з праці, зрозуміла, що працювати за цим фахом мені не по душі. Адже в реальності ця робота дуже відрізняється від того, що ми вивчали в університеті. Мені б довелось робити речі, які суперечать моїм уявленням про професіоналізм та гідність. Тому я почала викладати англійську мову. Згодом я отримала другу освіту, вчителя.
Наразі я викладаю російську мову іноземцям. Можу сказати, що для мене це втілення дитячої мрії. Та найкраща робота, яку я могла уявити.
Я обожнюю свою роботу за можливість спілкуватися з неймовірно цікавими людьми з різних країн, різних професій та віросповідань
А що саме тебе надихає в цій роботі? Що мотивує приходити туди знов і знов?
Я обожнюю свою роботу за можливість спілкуватися з неймовірно цікавими людьми з різних країн, різних професій та віросповідань. Я викладаю їм мову, яку щиро люблю, адже це моя рідна мова. Я щаслива як дитина, коли мої учні роблять успіхи та попри всі складнощі не припиняють навчання.
Це був дуже важкий період мого життя, але він допоміг сформувати ту мене, якою я є зараз
Якби тобі знову було 18 років, що би ти зробила по-іншому чи не змінювала б нічого?
Я б нічого не змінювала. Це був дуже важкий період мого життя, але він допоміг сформувати ту мене, якою я є зараз. Без цього досвіду я не була б собою.
Київ виявився зовсім не таким, як я очікувала, але мені подобаються наші стосунки
Я знаю, що ти не все життя прожила в Києві. З якими очікуваннями ти приїхала до цього міста, що тебе розчарувало? Та чому врешті вирішила залишитись тут жити?
Я дуже довго хотіла сюди переїхати, але не наважувалась. У 2014 році я приїхала сюди, втікаючи від війни вдома. Спочатку це було дуже важко як емоційно (зі зрозумілих причин), так і фізично. Я працювала на двох роботах, тому щодня витрачала на транспорт по 4 години, жила в Вишгороді. Спочатку в мене навіть не було теплого одягу, адже ми виїхали сподіваючись повернутись назад через 2 тижні. Тому моя перша осінь в Києві була особливо важкою.
Згодом я почала жити сама. Залишила лише одну роботу, яка стала моєю улюбленою, знайшла чудових друзів, зустріла безліч неймовірних людей.
В мене складні відносини з цим містом – іноді я розумію як я його люблю, яке воно чудове, а часом мені здається, що воно витягує з мене всі сили, не лишаючи нічого. Але найчастіше воно дає мені енергію та надихає. Київ виявився зовсім не таким, як я очікувала, але мені подобаються наші стосунки.
Що тобі допомагало в той складний період життя? Та зараз що тебе розслабляє та відновлює сили?
Тоді мені допомогли люди. І я завжди буду вдячна людині, яка допомогла мені з пошуком роботи після переїзду сюди. Вдячна людям, які стали моєю другою сім'єю та дали мені притулок у себе вдома на півроку, хоча й бачили мене лише вдруге. Вони і зараз моя сім'я. Батьки та рідні дали мені змогу навіть в цій ситуації вирости та побачити можливості, а не лише біль.
Зараз я також залежна від людей. Коли втомилась або мені погано, я зцілююсь обіймами коханої людини, зустрічаюсь з друзями, танцюю. А іноді навпаки — мені важливо побути наодинці.
Для розслаблення також чудово спрацьовує вишивання чи в'язання, або просто беру автомобіль і кудись їду, бо дуже люблю водити авто. Це своєрідний варіант медитації для мене: фокусуєшся тільки на процесі і можеш відпустити всі думки у вільне плавання.
Ти фокусуєшся тільки на процесі і можеш відпустити всі думки у вільне плавання
